« УКРАЇНСЬКІ ЗАСАДИ В АНГЛІЙСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ | Главная | ЧИ МОЖНА ВВАЖАТИ КАРОЛЯ ШИМАНОВСЬКОГО ТАКОЖ УКРАЇНСЬКИМ КОМПОЗИТОРОМ? »
ТВІР АНГЛІЙСЬКОГО КОМПОЗИТОРА ДЕВІДА ГОУ “КАНТИ”
Автор: admin | 01 Окт 2008
Цікавим фактом творчого діалогу-спілкування двох музичних культур стало написання в 1992 році твору відомого англійського композитора Девіда Гоу для квартету саксофонів під назвою “Канти”.
Неординарною видається історія створення “Кантів”. Задум народився на фестивалі “Київ Музик Фест’91″, куди за запрошенням дирекції фестивалю і особисто керівника Київського квартету саксофонів Ю.Василевича приїхав англійський композитор. Тоді тяжко хворий Девід Гоу, який вперше прибув до нас, був вражений перебуванням в Україні, її музикою, історією, рівнем культури. Повернувшись додому, Д.Гоу написав твір, узявши за основу музичний матеріал відомого збірника “Український кант XVII-XVIII століть”. Так народився твір для квартету саксофонів, що на превеликий жаль став останнім у творчості цього маестро.
Цікавим видається програмне пояснення автора, де містяться короткі характеристики чотирьох частин, кожна з яких заснована на оригінальній мелодії українського канту, що “був жанром, який музиканти використовували в XVII — початку XVIII століттях”. У цій не-
великій записці автор подає своє тлумачення кантової стилістики, що “використовувалась композиторами-аматорами, в зв’язку з чим граматика письма часто є “неправильною”, з паралельними квінтами та октавами, і іноді партія баса, що слідує за мелодичною лінією, подібна до стилістики сучасної музики”.
Зараз важко до кінця витлумачити сутнісний зміст цього виразу, але кидається у вічі різність у розумінні й трактовці слов’янської стильової манери, відмінності в національній означеності, ментальності, генотипологічності мови українських кантів і їх сприйняття композитором іншої національно-психологічної орієнтації. Саморе-алізація і утвердження свого коду, неадекватно сприйняте і відреа-говане — “чуже” не змогло стати формулою “чуже-своє”.
Композиторові мабуть здалося, що в оригіналах “пропущені” кілька розмірів і не додані динамічні нюанси, що він і переробив по своєму розумінню. “Оскільки використання мелодій кантів у моєму творі чисто для музичних цілей, — пише Д.Гоу, — я не включив назви і тексти в твір”. Хоча перелічити їх необхідно.
Подаємо назви і місцезнаходження кантів у збірці “Український кант ХУП-ХУПІ століть”:
Перші три канти відносяться до любовно-ліричної тематики, четвертий — духовного характеру із розділу кантів і псальм Дм.Туптала.
Структурно-типологічні особливості всіх вибраних Д.Гоу кантів відповідають таким важливим якостям барочної стилістики, як високий ступінь типізації, викристалізованість музичних поспівок, універсальність ритмоформульного коду. Принцип інтонаційної блоч-ності, тобто поєднання типових інтонацій-поспівок, базується на мотивах народнопісенного, фольклорного типу та міських мелодичних засадах.
Цікаво, що ми стикаємося тут з дією одного з компонентів теорії діалогу, яка формулюється, як “здатність сприйняття чужого, схожості “свого-іншого” і наближення їх до категорії загального”. Тоб-
то, на рівні твору Д.Гоу спрацьовує механізм ідеї “входження” чужого тексту в свій. І на це є свої причини, що вкорінені в порівняльно-типологічному методі зіставлення.
Як відомо, носіями англійської, ірландської, шотландської народно-професійної музики були мандрівні музиканти (як і в Україні), що грали на різних інструментах різножанрові пісні любовного, героїчного, епічного, військового змісту. З XII ст., користуючись термінологією теорії діалогу, тобто по історичній вертикалі, в Англії (ХІІ-ХШ ст.) існували багаточисленні наспіви, що інтонаційно вкарбували в своїй стилістиці дво-, триголосні варіанти обрядової, народної музики, — жанрів саїсЬ, гоипсі, які мають цікаві спільні закономірності з музичними зразками свого східноєвропейського сусіда. Особливо спільність відчувається в ритмоформулах, інструментально-танцювальних інтонаціях-поспівках, деяких мелодичних зворотах. Наведемо приклади мелодій англійської пісні сагої, раннього зразка танцювальної інструментального типу та українського канту із збірника “Український кант ХУП-ХУПІ століть”:
В результаті складної опосередкованої та багатовікової взаємодії західноєвропейських традицій співу, що рухалися з Іспанії через Італію, Німеччину, Чехію з півдня, Францію, Англію з півночі (за припущеннями В.Конен), маємо наявні генетичні контактні типи зв’язків барокової пісенної традиції Західної Європи з Україною.
Це, великою мірою, й стало причиною зацікавленості англійця Девіда Гоу українською кантовою традицією і включення автентичних зразків кантів у музично-стильову тканину свого твору.
Наявність у драматургії “Кантів” українських зразків продемонструвала вельми оригінальний тип їх функціонування — на рівні епіграфу. На початку кожної з чотирьох частин твору, як алюзія, ремінісценція, або цитата, звучить в своєму оригінальному відтворенні кожний з вище вказаних кантів. Після їх закінчення виникає авторський музичний текст, що має свою оригінальну, не схожу з бароковою, стилістику і куди не включені елементи кантів. Це можна драматургічно пояснити своєрідною реакцією автора на епіграфи, відтворення композитором “ставлення” до оригінального, але “чужого” тексту. Так своєрідно на рівні музичної концепції твору відбувся факт діалогу двох культур, адже епіграф, як один з видів художнього сигналу, яскраво вказує на наявність входження однієї культурної традиції в світ іншої. Відмінні за національною природою, ментальністю дві культурні парадигми своєрідно відреагову-ють одна на одну, не втрачають якостей самореалізації і утвердження себе через систему порівняльного і зіставного підходів. У творі Д.Гоу відбувся своєрідний діалог співконтакту, причому з залученням діахронного характеру контексту, оскільки діалог відбувається на історично далеких відстанях взаємодії (ХУП-ХХ ст.).
На жаль, в інформаційно-бібліографічній літературі приклади такого музичного діалогу культур Україна-Англія мають поодинокий, випадковий характер. До подібного, але не описаного в музикознавчій літературі факту можна віднести і твори англійського композитора Арнолда Бакса, що жив у кінці XIX — першій половині XX ст. (1883-1953). Як зазначено в словнику8 під враженнями від “приїзду до Росії” в 1910 році А.Бакс написав кілька фортепіанних п’єс під назвою “Майська ніч на Україні” та “Гопак”.
В цілому, рівень контексту міжкультурного спілкування та присутності українського елементу в англійській культурі, зокрема музичній, поки що має спорадичний, випадковий характер.
Останнє десятиліття XX ст. принесло деяке пожвавлення контактів. Мається на увазі виконання на престижному фестивалі в Лондоні “Альмейда-опера” творів українських композиторів різних
поколінь — Л.Грабовського, В.Сильвестрова, В.Рунчака, концертні презентації камерних творів К.Цепколенко та Ю.Гомельської, прем’єра балету Г.Овчаренко.
Продовжується яскравий творчий проект українського музикознавця Лесі Олійник “Діалоги”, інформаційно насичену сторінку якого представляло виконання українських творів англійським диригентом Полом Меном та виконавцем Полом Сільверстоном.
Особливими у сфері контактів представляються англо-українські контакти фестивалів “Київ Музик Фест” та “Два дні — дві ночі”.
Якщо надбання англійської культури, в опосередкованій чи прямій формі, в мікро- або макродіалозі знаходили шлях до української культурної традиції, то зворотний процес присутності українського елементу в англійській культурі — на початковій фазі розвитку. Тому про рівність міжкультурного спілкування, діалог рівноправних культур на засадах розуміння, сприйняття, або ще глибше взаємов-ходження та доповнюваності, говорити ще рано.
І тим не менше, новітня історія держави України, що тільки робить перші кроки на шляху утвердження своїх національних культурних пріоритетів, уже в дорозі. Франковий “золотий міст” інтеграції України в світову цивілізацію розбудовується.
Темы: ТВІР АНГЛІЙСЬКОГО КОМПОЗИТОРА ДЕВІДА ГОУ "КАНТИ" |